Фармакологія й фармація

На початку століття людство з нетерпінням чекало нових відкриттів, спрямованих на боротьбу з інфекційними захворюваннями. Необхідність таких відкриттів була пов’язана з тим, що хвороби, викликувані різними бактеріями, несли мільйони життів, будучи головною причиною смертності. І от очікування виправдалися - А. Флеминг відкрив пеніцилін, відбулася найвидатніша подія першої половини нашого сторіччя.

Відкриття пеніциліну було чисто випадковим, однак доречно згадати слова Л. Пастера про те, що “випадок звичайно підготовлений певним ходом думок, доля обдаровує тільки підготовлені розуми”. Пеніцилін став відомий на всіх континентах і врятував мільйони людських життів.

Відкриття Флеминга дало початок зовсім новому науковому напрямку, що знаменував нову еру в біології й медицині - еру антибіотиків. Їхнє всебічне вивчення збагатило наші подання про залежність біологічної активності органічних сполук від хімічної структури, наблизило до раціонального створення антимікробних препаратів із заданими властивостями. Прикладом тому служать успіхи, досягнуті при вивченні напівсинтетичних антибіотиків.

До числа найбільш актуальних завдань у розробці проблеми антибіотиків сьогодні ставляться:

створення й розробка способів подолання антибиотикорезистентности мікробів;
вишукування природних і створення напівсинтетичних антибіотиків, ефективних у боротьбі зі стафилококковой, синегнойной і іншими інфекціями, злоякісними пухлинами;
пошуки нових продуцентів серед маловивчених груп організмів;
вивчення генетичних рекомбінацій у мікроорганізмів із продукцією нових антибіотиків;
одержання нових антибіотиків шляхом спрямованого біосинтезу й підбора відповідних мутантів і рекомбинантов.

Основною проблемою останнього років є широке поширення резистентних форм патогенних мікроорганізмів і зниження ефективності ряду антибіотиків. Дуже показові в цьому плані дослідження американських учених, що показали, що якщо люди заражені збудниками, які мають множинну стійкість до антибіотиків, то захворювання протікає в значно більше важкій формі, нерідко зі смертельним результатом, а боротьба з подібними недугами обходиться значно дорожче.

Наприклад, лікування одного хворого туберкульозом, у якого збудник резистентен до антибіотиків, обходиться в 15 разів дорожче, ніж хворого зі сприйнятливим збудником. Таким чином, всі зростаюча резистентність мікроорганізмів до антибіотиків уже зараз обходиться США більш ніж в 4 млрд. доларів у рік.

Знову назріли споконвічні питання - що робити й хто винуватий? Відповідь на них, якоюсь мірою, дає результат недавніх досліджень, які встановили, що “майже половина (!) виписуються в США антибіотиків пацієнтам абсолютно не потрібна”. Ці препарати часто призначають при застуді, грипі, шлунково-кишкових захворюваннях, підвищеній температурі й т.д. Таке положення - це не просте марнотратство.

Справа обстоит набагато гірше, оскільки відбувається поширення бактерій, стійких до антибіотиків, масова аллергизация хворих і, що дуже трагично, розвивається дисбактеріоз, частота якого росте з неймовірною швидкістю.

І друге - лікарі воліють виписувати новітні “сильні” антибіотики широкого спектра дії, замість того щоб після дослідження чутливості збудника, застосовувати “старі” і/або “узкоспециализированные”.

Звідси випливають відповіді на поставлені питання. Хто винуватий? З однієї сторони хворі, що вимагають виписувати їм обов’язково антибіотики при будь-якому захворюванні, а з інший лікарі, які охоче відгукуються на ці прохання або самі є ініціаторами їхнього застосування.

Що робити? Саме головне й простої, не потребуючих витрат - не допускати подібних ситуацій! У тих випадках, коли можна уникнути застосування антибіотиків, треба це робити, а якщо застосовувати, то обов’язково визначаючи чутливість (зрозуміло, за винятком екстремальних випадків); призначати альтернативні препарати, максимально нешкідливі, але, природно, ефективні.

В одній статті неможливо освітити широко й всебічно всі аспекти проблеми, тому зупинюся тільки на пробиотиках і, якщо конкретно, на пробиотиках з бактерій роду Bacillus, високоефективним представником яких є биоспорин, розроблений в Україні й що випускається АОА “Днепрофарм” (м. Дніпропетровськ).

“Пробиотики” у сучасному розумінні - це бактерійні препарати з живих мікробних культур, призначені для корекції мікрофлори хазяїна й лікування ряду захворювань. Основоположником концепції пробиотиков є И.И. Мечников, що ще в 1903 році запропонував практичне використання мікробних культур-антагоністів для боротьби із хвороботворними бактеріями.

Фундаментальні дослідження сучасної біологічної й медичної науки дозволили розробити й впровадити в практику багато хто пробиотики, основу яких становлять живі мікробні культури. M.Vanbelle et al. (1990) визначають поняття “пробиотик” як антонім антибіотиків, тобто “промотор життя”. Пробиотики, на відміну від антибіотиків, не роблять негативного впливу на нормальну мікрофлору, тому їх широко застосовують для профілактики й лікування дисбактеріозів.

У той же час ці біопрепарати характеризуються вираженим клінічним ефектом при лікуванні (доліковуванні) ряду гострих кишкових інфекцій. Важливою особливістю пробиотиков є їхня здатність підвищувати противоинфекционную стійкість організму, робити в ряді випадків противоаллергенное дія, регулювати й стимулювати травлення. У цей час у медицині вже широко використовують лактобактерин, бифидум-бактерин, колибактерин, бификол, ацилакт і інші.

Проте, в усьому світі триває величезна робота зі створення нових більше активних пробиотиков. Важливим арсеналом удосконалювання біопрепаратів є бактерії роду Bacillus. Властивості деяких штамів цієї групи бактерій настільки різнобічні й привабливі, що тільки за останні роки на їхній основі розроблено більше десятка ефективних препаратів (табл.).

Як видно, у цьому, що активно розвивається в усьому світі напрямку, гідне місце займає Україна. Чим же залучають дослідників бацили як основа пробиотиков? Що робить їх високоефективними?
У першу чергу - це їхня нешкідливість (за винятком B.cereus і B.anthracis) для макроорганізму навіть у концентраціях, що значно перевищують рекомендуються для застосування, а також здатність ряду штамів істотно підвищувати неспецифічну резистентність макроорганізму.

Найважливішими властивостями деяких штамів бацил є їхня антагоністична активність до многим патогенного й умовно патогенним мікроорганізмам; висока ферментативна активність, що дозволяє істотно регулювати й стимулювати травлення; противоаллергенное й антитоксичне дії й ряд інших.

Саме такими властивостями володіє препарат биоспорин, до складу якого (мабуть, єдиного із пробиотиков на основі бацил) входять не один, а два штами - B.subtilis і В. licheniformis. Вони доповнюють один одного по спектрі антагоністичної активності, продукції ферментів і амінокислот і, що дуже важливо, не придушують при цьому резидентні мікроорганізми. Бацили (антагоністична активність штаму В. subtilis), що входять у биоспорин, активно гнітять патогенні мікроорганізми.

Унікальною здатністю препарату є придушення розвитку кандид, стафілококів, кампилобактерий, иерсиний, у тому числі й антибиотикоустойчивых. При цьому антагоністична активність биоспорина значно вище в порівнянні з бактисубтилом, цереобиогеном і энтерогермином.

Биоспорин широко застосовується для корекції порушень мікрофлори (дисбактеріози), викликаної нераціональним застосуванням антибіотиків, порушенням харчування, перенесеними інфекційними захворюваннями, для профілактики й лікування гострих кишкових інфекцій.

Однак установлено, що спектр показань для застосування пробиотиков у клінічній практиці може бути істотно розширений. Так, виявлені їхні позитивні ефекти при лікуванні ревматоидного артриту, деяких інфекцій сечостатевих шляхів, гнійно-запальних ускладнень у хірургічній практиці, гінекологічних захворюваннях інфекційної природи й багатьох інших.

Настільки різноманітна дія пробиотиков і, у цьому випадку биоспорина, визначається оригінальним механізмом дії, що у найбільш повній формі був обґрунтований нами.

Механізм лікувально-профілактичної дії препарату Биоспорин

Незабаром після прийому препарату починають виділятися біологічно активні речовини й функціонувати системи мікробних кліток, що роблять як пряму дію на патогенні й умовно патогенні мікроорганізми, так і опосередковане - шляхом активації специфічних і неспецифічних систем захисту макроорганізму.

У цей же період часу бактеріальні клітки пробиотика, які можуть розглядатися як биокатализаторы багатьох життєво важливих процесів у травному тракті, активно продуцируют ферменти, амінокислоти, антибіотичні речовини й інші фізіологічно активні субстрати, що доповнюють комплексну лікувально-профілактичну дію.

Відзначаючи різноманітні механізми лікувально-профілактичної дії препаратів з бацил, не можна затверджувати, що які-небудь із них є головними, а якісь - другорядними. При різних гострих і хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, регистрируемых у людини й тварин, терапевтична дія в одних випадках може досягатися переважно за рахунок антагоністичних властивостей бацил, в інші - за рахунок продукції ними ферментів, у третіх - за рахунок активації захисних реакцій. Але, як правило, участь у процесі одночасно приймають трохи факторів.

T.P. Lyons і R.J. Fallоn назвали наш час “наступаючою епохою пробиотиков”. І дійсно, бурхливий розвиток досліджень по розробці нових біопрепаратів і подальшому вивченню механізму їхньої лікувально-профілактичної дії, дає підстави затверджувати, що в XXI столітті пробиотики в значній мірі потіснять на ринку традиційні й небезпечні для організму препарати, особливо ті з них, які застосовуються із профілактичною метою.

Одним з перспективних напрямків розробки нових біопрепаратів є створення пробиотиков на основі мікроорганізмів із заданими властивостями, отриманими методами генетичної інженерії.

Перший такий пробиотик Субалин, поряд з високою антибактеріальною активністю відносно широкого спектра хвороботворних мікроорганізмів, характеризується й антивірусними властивостями. Цей препарат розроблений в Інституті мікробіології й вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України разом із НПО “Вектор” (Росія) і в цей час проходить із успіхом клінічні випробування.

Отже, створення пробиотиков і їхнє широке застосування є сьогодні стратегічним напрямком у боротьбі з багатьма інфекційними, а також деякими неінфекційними захворюваннями.